Евгений Шевченко, генеральный директор компании Carlsberg Ukraine
Cьогодні під сміттєзвалищами знаходиться майже 4% території України.
Система роздільного збирання сміття досі не запроваджена на загальноукраїнському рівні і підтримується лише окремими містами, районами чи пілотними проектами соціально відповідального бізнесу.
Останні інвестують чималі кошти у розвиток інфраструктури із збирання, сортування та використання вторинної сировини.
Так, за власною ініціативою, починаючи з 2006 року, датська компанія «Карлсберг» та її партнери — тарні оператори інвестували мільйони гривень у розвиток інфраструктури для збирання зворотної скляної тари, що охоплює всю країну.
Більше 50% скляної тари збирається для її повторного використання, що запобігає подальшому розширенню полігонів.
Разом із сміттям ми створили додану вартість в обсязі мільйонних надходжень до бюджету: лише чотири тарні оператори, з якими працює «Карлсберг», за 2014 рік сплатили до бюджету близько 25,3 млн грн податків.
Здавалося б, влада повинна заохочувати такі ініціативи бізнесу, готового за власний кошт розвивати стале екологічне середовище та надавати тисячі робочих місць. Але все не так просто — спокійно вести бізнес та бути впевненими у цілісності та окупності власних вкладень нам дали недовго.
Однією з останніх ініціатив, що лобіюються окремими групами парламентарів, є пропозиція заборонити використання оборотної скляної тари для розливу пива.
Кому це потрібно? Спочатку ініціатива розглядалася на рівні Кабміну за запитом асоціації виробників скляної тари «Укрскло». Звичайно, їхня галузь у стані кризи, і якщо пивоварам доведеться відмовитися від оборотної тари, виробники скла отримають більше сировини на склобій та більше замовлень від нас.
Однак для виробництва скляної пляшки, щоб покрити потрібні обсяги у разі заборони оборотної тари, за рік доведеться витратити близько 72 тис мВт електроенергії та 56 млн куб м газу.
Напрошується цікаве риторичне запитання: чи не суперечить підтримка ідеї про заборону використання оборотної скляної пляшки одному з найголовніших пріоритетів України — руху до енергетичної незалежності?
Більшість аргументів наших опонентів на спеціальній робочій групі при Мінекономіки, за дорученням Кабміну, були відвертим перекручуванням фактів. Зокрема, опоненти стверджували, що в ЄС поворотну пляшку не збирають.
Навпаки, пріоритет повторного використання склотари над її переробкою та захороненням закріплений законодавчо директивою Європарламенту 2008/98/EC.
Більше того, згідно з угодою про асоціацію між Україною та ЄС, передбачене поступове наближення національного законодавства до законодавства та політик ЄС щодо поводження з відходами упаковки.
Принципи поводження з відходами прийнято презентувати у вигляді піраміди. Найвищим щаблем, найбільш пріоритетним, є запобігання утворенню відходів. Цей підхід, власне, і застосовується до скляної пляшки зараз.
Натомість пропонується обрати підхід, який знаходиться аж на третьому щаблі. Це не тільки нелогічно і суперечить інтересам суспільства та держави, а й грубо порушує міжнародні зобов’язання України.
Скажімо, у Німеччині закон встановлює, що частка оборотної склотари для розливу пива повинна становити не менше 72%. У разі невиконання цього нормативу вводиться застава на одноразову тару у розмірі 0,25 євро за пляшку.
У Швеції, Данії та Фінляндії держава стимулює збирання оборотної скляної тари за рахунок високого податку на її утилізацію. У Фінляндії збирають до 100% скляної тари, в середньому пляшка обертається 33 рази! У Швеції кількість напоїв в одноразовій скляній пляшці не перевищує 2%.
Після відхилення Кабміном запиту виробників скла через брак ґрунтовних аргументів виробники скляної тари знайшли підтримку на рівні парламенту.
До законопроекту №2971-д щодо дерегуляції пивоварної галузі народний депутат від «Народного фронту» Олег Кришин подав поправку до другого читання, що пропонує заборонити оборотну скляну тару.
До речі, інформація про те, що депутат є головою наглядової ради ТОВ «Вільногірське скло» — одного з найбільших в Україні виробників скляної тари, є у вільному доступі. Отже, рятувати свій бізнес «Укрскло», народний депутат та його однодумці вирішили за рахунок екології та пивоварів.
Таке рішення Верховної Ради завдасть значних збитків компаніям, які протягом останніх років робили значні інвестиції у розвиток системи збирання тари.
До того ж, збирання скляної тари від населення здійснюється на платній основі. Для найменш соціально захищених верств населення здавання пляшок — мінімальне, тим не менш, потрібне для виживання джерело доходів.
Збирання пляшки на склобій — це 12 коп, тоді як пляшка, що збирається як оборотна, при прийомі в пункті вторинної сировини коштує 40 коп.
Співвідношення вартості оборотної скляної пляшки до нової становить 114%, тобто більш ніж удвічі. Ця різниця буде включена у вартість продукту для кінцевого споживача. Тобто постраждають не тільки пивоварні компанії, а й споживач.
Для тарних операторів збір пляшки на склобій стане нерентабельним, і вони припинять роботу. Що станеться з системою збирання скла, спрогнозувати неважко: пляшка прямуватиме на полігон чи перетвориться на купу битого скла.
Іншими словами, депутати пропонують відправити мільйонні інвестиції міжнародного та українського бізнесу на звалища. Інвестор втрачає впевненість.
На мою думку, влада повинна відійти від практики порушення чесної та прозорої конкуренції на ринку та захисту окремих бізнесів за рахунок інших галузей. У такі скрутні часи влада повинна захищати бізнес та інвестиції. Підтримкою лобістських ідей вона лише погіршує інвестиційний клімат в Україні.
* * *
Колонка є видом матеріалу, який відображає винятково точку зору автора. Вона не претендує на об’єктивність та всебічність висвітлення теми, про яку йдеться.
Точка зору редакції «Економічної правди» та «Української правди» може не збігатися з точкою зору автора. Редакція не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія.
