Second Urban Infrastructure Project
У травні 2014 року в офісі Світового банку в Києві уповноважені представники України підписали угоди про позики щодо двох великих інвестиційних проектів.
Один з них — «Другий проект розвитку міської інфраструктури» у розмірі 350 млн дол, інший — «Проект підвищення енергоефективності в секторі централізованого теплопостачання України» у розмірі 382 млн дол.
«Відповідальним виконавцем» став Мінрегіон України.
Пройшло два роки, а результатів досі не видно, і будуть вони ще не скоро: два з п’яти років пільгового періоду, що надано Україні, згаяно.
Через три роки настане термін початку повернення коштів позики підприємствами-учасниками проектів, навіть якщо вони їх не використали і не досягли запланованих показників ефективності.
Зрозуміло, що передбачений термін на реалізацію усіх запланованих проектами заходів — п’ять-шість років — буде порушено, оскільки вже зараз відставання від початкових графіків становить 1,5 року.
Це викликає неймовірне розчарування міжнародної спільноти. Світовий банк готовий закрити ці вкрай важливі для України проекти. Причини, з яких Україні поки що це пробачається, — війна та відсутність інших або власних коштів для модернізації енергоємної галузі.
Чому ж гальмується реалізація проектів, а Мінрегіон продовжує говорити про свою успішність у співпраці з фінансовими організаціями?
«Другий проект розвитку міської інфраструктури» став логічним продовженням першого проекту «Розвиток міської інфраструктури» (позика Світового банку у розмірі 140 млн дол, впровадження — 2008-2015 роки).
Його реалізовував Мінжитлокомунгосп, згодом Мінрегіон, на 14 комунальних підприємствах — водоканалах. Світовий банк визнав його успішним. Заплановані індикатори результативності проекту були досягнуті і навіть перевищені.
Так, згідно з остаточним документом з оцінки проекту, який готували фахівці СБ та української сторони, за результатами впровадження проекту «Розвиток міської інфраструктури» споживання електроенергії зменшилося в середньому на 31,4%, було реконструйовано 453 каналізаційні та водопровідні насосні станції, замінено 64,9 км мереж водопостачання та каналізації, куплено 65 одиниць спецтехніки.
Найголовніше досягнення — стала робота систем водоканалів, які охоплюють своїми послугами 3,6 млн населення України. Також поліпшилася екологічна ситуація в Одесі, Івано-Франківську, Новій Каховці, встановлене цілодобове водопостачання у Калуші, Коломиї, Дрогобичі, Слов’янську.
За період підготовки та реалізації проекту змінилося дев’ять керівників Мінрегіону — в середньому міністр перебував на посаді менше року, та сім відповідальних заступників міністра — координаторів проектів.
Консультанти центральної групи реалізації проектів, яка спеціально створюється відповідальним виконавцем на виконання умов угод про позику, були чи не єдиним острівцем стабільності та контактною групою при частих змінах високопосадовців, забезпечуючи інституційну пам’ять відповідального виконавця.
Однак все пішло не так.
На початку 2016 року СБ звернувся до міністра фінансів Наталії Яресько як очільника відомства, що представляє державу у всіх відносинах з банком, із звинуваченням у корупції та зловживаннях високопосадовця Мінрегіону — заступника міністра — координатора проектів Романа Чуприненка.
Такий крок банку став наслідком тривалого внутрішнього розслідування та чітким закликом до України вжити негайні дії стосовно відповідальної за впровадження проектів вартістю 732 млн дол особи в Мінрегіоні.
На виконання доручення тодішнього прем’єра Арсенія Яценюка робоча група за участю представників Головдержслужби провела службове розслідування. Його результати були передані особисто тодішньому очільнику Кабміну.
Україна спромоглася лиш усунути Чуприненка від відповідальності за координацію проектів і залишила його на посаді. Офіційної відповіді на звинувачення СБ Україна досі не надала. Таке cтавлення до одного з найбільших міжнародних кредиторів та відсутність боротьби з корупцією ставить під сумнів доцільність підтримки запропонованих Україною проектів кредиторами з Вашингтона.
Крім цього, Мінрегіон в особі Чуприненка знову порушив досягнуті із Світовим банком домовленості та доклав максимум зусиль, аби центральна група управління проектом припинила своє існування з 1 січня 2016 року. Наслідком такої діяльності став публічний конфлікт між Мінрегіоном та консультантами.
Це паралізувало роботу проекту. Відставання від плану з його впровадження зросло на п’ять додаткових місяців. Вибірка коштів позики в рамках проекту у першому півріччі 2016 року не змінилася з грудня 2015 року — 5,6 млн дол.
Україна уже сплатила одноразову комісію Світовому банку за виділення коштів на реалізацію проектів у розмірі 1 млн дол, продовжує двічі на рік сплачувати відсотки за використану суму позик і втрачає пільговий період на реалізацію проектів.
Комунальні підприємства не досягають максимальних показників ефективності, які б дозволили накопичити кошти для повернення та обслуговування позик СБ.
Відзначився Мінрегіон і стосовно «Проекту підвищення енергоефективності в секторі централізованого теплопостачання України».
Через неспроможність міністерства було анульовано 66,5 млн дол з раніше виділених 382 млн дол позики. Тобто з листопада 2014 року до грудня 2015 року міністерство не змогло знайти шляхи збереження фінансів, на отримання яких було витрачено багато зусиль та коштів з обох узбереж Атлантичного океану.
Таким чином, загальна вартість проекту була зменшена з 382 млн дол до 315,5 млн дол, а Україна тим часом заплатила одноразову комісію з усієї, «не зменшеної», суми проекту, яку ніхто ніколи в державі не використає.
Різницю — близько 170 тис дол комісійних — Світовий банк, звичайно ж, повертати не буде. Це прямі втрати для бюджету України. Це в часи, коли не вистачає коштів на ліки, освіту, АТО, енергоефективні проекти. Це на фоні недавньої заяви Мінрегіону, що сектор теплопостачання потребує 6 млрд дол інвестицій.
Чи не занадто дорого коштує Україні перебування некомпетентних осіб серед високопосадовців, що приймають рішення? Не говорячи про імідж держави на міжнародній арені внаслідок корупційних скандалів.
Дмитро Донець, Олександр Жиганов, консультанти з питань провадження проектів МФО
* * *
Колонка є видом матеріалу, який відображає винятково точку зору автора. Вона не претендує на об’єктивність та всебічність висвітлення теми, про яку йдеться.
Точка зору редакції «Економічної правди» та «Української правди» може не збігатися з точкою зору автора. Редакція не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія.
