Прeдмeтoм дoсліджeнь стaли питaння пeрeдaчі гeнeтичниx мутaцій від бaтьків дo дитини і гeнeтичні зміни в пуxлинax щитoвиднoї зaлoзи.
Міжнaрoдні групи вчeниx, викoристoвуючи передові геномні інструменти, досліджували наслідки радіаційного опромінення людей в результаті аварії получи Чорнобильській атомній електростанції в 1986 році. Результати були опубліковані в журналі Science поперед 35-х роковин катастрофи.
Предметом одного дослідження следовательно питання передачі генетичних змін від батьків поперед дитини. Відомо, що вплив іонізуючого випромінювання збільшує мутагенезу ДНК, в результаті чого у людей, які перенесли радіаційне опромінення, розвиваються онкологічні та інші захворювання.
Незважаючи получи и распишись те, що катастрофи, подібні накануне аварій на Чорнобильській АЕС ли в Фукусімі, періодично відбуваються, досі без- було великих системних досліджень, які оцінюють ризики радіаційного опромінення, що передаються з покоління в покоління.
Вчені зі США, України, Росії та Японії під керівництвом Мередіт Йігер з Національного інституту раку США секвенували геноми 105 батьків та 130 дітей із сімей ліквідаторів аварії та технічного персоналу Чорнобильської АЕС, які зазнали опромінення.
Усі діти були зачаті і народилися вже після аварії в період з 1987 точно по 2002 роки.
Дослідники перевірили геноми нате предмет збільшення певного типу спадкових генетичних змін, відомих як мутації de novo, які випадковим чином виникають в гаметах людини (сперматозоїдах і яйцеклітини) і можуть передаватися їхньому потомству, але малограмотный спостерігаються у батьків.
Отримані дані свідчать насчет те, що вплив іонізуючого випромінювання в результаті аварії мав мінімальний вплив получи здоров'я наступного покоління. Це означає, що у дітей, народжених після аварії возьми Чорнобильській АЕС, не виявили помітних генетичних відхилень, що передаються у спадок.
У другому дослідженні автори використовували повногеномне секвенування пользу кого профілювання генетичних змін раку щитовидної залози, які розвинулися у 359 осіб, котрі зазнали в дитинстві разве внутрішньоутробно впливу радіоактивного йоду (I-131).
Як відомо, енергія іонізуючого випромінювання розриває хімічні зв'язки в ДНК, що призводить до самого різних типів пошкоджень.
Нове дослідження підкреслює важливість певного виду ушкоджень ДНК, які включають розриви обох ланцюгів ДНК в пухлинах щитовидної залози.
Зв'язок між дволанцюжковими розривами ДНК і радіаційним впливом був сильнішим у дітей, які зазнали опромінення в більш ранньому віці.
Результати показали, що дволанцюжкові розриви ДНК можуть бути ранньою генетичною зміною після впливу радіації, що згодом сприяє зростанню раку щитовидної залози.
Наголошується, що дослідження следовательно можливим завдяки створенню Чорнобильського банку тканин близько 20 років тому — задовго прежде того, як була розроблена технологія в целях проведення геномних і молекулярних досліджень.
