wpthemepostegraund

Какой будет судьба налоговой реформы

Алексей Геращенко, экономист, предприниматель, преподаватель финансов Киево-Могилянской бизнес-школы

Один із сучасних гуру менеджменту Іцхак Адізес розглядає наявність конструктивних конфліктів в організації як необхідну передумову її розвитку.

Втім, на його думку, вирішення деяких з них шкодить розвитку організації.

Як в автомобілі є педалі газу та гальмування, так і в організації хтось відповідає за гнучкість і нестандартні рішення, а хтось — за контроль і збереження стійкості.

Так, для підприємства нові ідеї розвитку повинен надавати директор з маркетингу, а коригувати їх щодо достатності ресурсів для виконання фінансовий директор.

Якою функцією і якою педаллю мусить бути Міністерство фінансів?

Звичайно, що гальмами. У решти міністерств завжди буде нескінченна кількість запитів щодо того, що можна зробити: побудувати дороги, мости, підняти зарплати і пенсії, зняти український фільм чи відзначити ювілей видатного предка.

Однак ресурси обмежені, треба діяти в межах бюджету, тому переважна більшість почує «ні», а з частиною запитів буде досягнуто компроміс щодо фінансування.

Що таке податкова реформа в Україні? Це спроба натиснути на педаль газу для гальмуючої економіки, перейти від падіння до зростання через активізацію підприємницької активності та ріст інвестиційної привабливості країни.

Кому ми доручаємо натиснути цю педаль? Міністерству фінансів, яке повинне тиснути на гальма. Хіба це не нонсенс? Ще у 2014 році за податкову реформу відповідало Міністерство економіки, але потім, після відставки міністра Павла Шеремети, всупереч всім принципам менеджменту її передали в Мінфін.

Здається, і що з того, що це порушення принципів та структури? Головне, аби «людина була хороша» для проведення реформи. Але через це маємо сьогоднішню ситуацію, коли замість кардинальних змін отримуємо збереження податкового навантаження та імітацію рішучих перетворень.

 Павло Шеремета. Фото ЕП

Фіскальна нейтральність для бюджету

Мінфін заявляє, що будь-яка реформа повинна бути фіскально нейтральною для бюджету. Тобто що б ми не реформували, доходи не повинні зменшуватися.

Такий підхід викликає здивування. Чому тимчасове зниження надходжень до бюджету не може бути компенсоване іншими нефіскальними методами? Хіба в нас настільки оптимізований бюджет, що там нема непотрібних витрат?

Найбільше непокоїть те, що в Міністерстві фінансів взагалі нема конкретного відповідального за перегляд витрат бюджету і їх скорочення. Тобто Мінфін не долучає численні «інститути економіки» Академії наук до своїх розробок, розуміючи безперспективність такого кроку, але продовжує їх фінансування.

Мінфін не вбачає проблеми в тому, що чисельність МВС є однією з найбільших у світі, не задає параметри освітянам щодо припинення фінансування сумнівних вишів, вважає за нормальне існування 35-тисячної армії Пенсійного фонду.

У результаті таких «реформ» податкове навантаження тільки зростає. Зменшення ставок на певний відсоток призводить до певних розрахункових втрат.

Уявімо, що вони становитимуть 60-80 млрд грн. На яку суму будуть плануватися компенсатори? Звичайно ж, на більшу з цього діапазону! У вигляді нових податків або розширення повноважень податкової з «виконання бюджету». Підхід «зменшити податки так, щоб не зменшити їх збір» — це вбивство реформи.

Імітація демократії

Міністерство фінансів організувало з півтора десятка платформ-обговорень. Все виглядало надзвичайно демократично: реформа відбувалася «за активної участі громадськості й бізнесу». Але тепер ані громадянські рухи, ані бізнес не бачать власних пропозицій у документах, які Мінфін представляє як реформи.

Виглядає це так: «Раніше нас навіть не слухали, бо не мали наміру брати думки до уваги. Тепер слухають, бо так ніби треба, але так само не мають наміру брати думки до уваги». Без сумніву, такий підхід безперспективний.

Обурення змінами, що погіршують стан бізнесу і позбавляють країну шансу на стрімке зростання економіки, може призвести до нового податкового майдану.

Міністр фінансів Наталія Яресько. Фото kmu.gov.ua

Чого чекають бізнес і громадськість

1. Затягувати більше не можна. Потрібне рішуче реформування, що набуде чинності з 2016 року. Потрібні сталі правила гри на три-п’ять років.

2. Бюджетна і пенсійна реформи слід визнати необхідністю. Скорочення непродуктивних видатків бюджету — основа лібералізації податкової системи.

3. Потрібні кардинальні зміни, не на одиниці процентних пунктів у ставках податків, а до рівня, який забезпечить потужний поштовх діловій активності.

4. Люди — наша головна цінність, ресурс для стрімкого економічного ривка. Оподаткування фонду оплати праці повинне стати мінімальним, сумарний процент стягнень всіх податків і зборів із зарплати не повинен перевищувати 20%.

5. Реінвестований у діяльність підприємства прибуток не повинен підлягати оподаткуванню.

6. Державна фіскальна служба повинна втратити репресивні повноваження і почати надавати платникам сервіс.

7. У глобальному світі ми конкуруємо з усіма країнами і повинні мати чіткі переваги. Важливі для інвестування в економіку елементи податкової системи повинні стати найкращими у Європі та одними з найкращих у світі. Або податкова реформа їх створить, або це не реформа.

Ми все ще віримо у можливість побачити рішення, які увійдуть в історію країни, а не ті, що зберігають стабільність нинішньої катастрофічної ситуації в економіці.

Чи зважиться уряд їх ініціювати?

 Київ, Податковий майдан, 2010 рік. Фото УП

* * *

Колонка є видом матеріалу, який відображає винятково точку зору автора. Вона не претендує на об’єктивність та всебічність висвітлення теми, про яку йдеться.

Точка зору редакції «Економічної правди» та «Української правди» може не збігатися з точкою зору автора. Редакція не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія.

Все про: реформы, налоги, ГФС, Минфин

Комментирование и размещение ссылок запрещено.

Комментарии закрыты.