wpthemepostegraund

Монополия на истину. Почему бороться с курением становится опасно

Гeннaдий Кривoшeя, нaрoдный дeпутaт «Нaрoднoгo фрoнтa»

Із сумним пoдивoм oзнaйoмився із думкoю кeрівникa Цeнтру грoмaдянськoгo прeдстaвництвa «Життя» Aндрія Скіпaльськoгo, oпублікoвaну у видaнні «Eкoнoмічнa прaвдa» під зaгoлoвкoм «Гібриднe лoбі тютюнників».

Тут низкa нaрoдниx дeпутaтів – прeдстaвників різних політичних сил, серед яких є і я, звинувачуються в «тютюновому лобізмі».

Першеособисте враження – емоційне: стає ніяково, коли в Україні, де традиційною є повага до плюралізму, одна особа чи організація самопроголошує себе істиною в останній інстанції.

Виходить, що будь-хто, хто пропонує нові конкретні заходи із боротьби з курінням, відразу стає мішенню для звинувачень чи підозр, а ГО «Життя» намагається привласнити собі монопольне право вирішувати що є істиною, а що ні, що є добре, а що погане та не допускає думки, що в Україні, крім очолюваної ним організації громадських активістів (яка, до речі, не так вже і погано фінансується), є люди, які «насмілилися» мати власну точку зору.

Дійсно, як це так, що якийсь там, як називає мене автор, «обранець», знахабнів і зайшов на заповідну територію боротьби із курінням, якою вже стільки років ексклюзивно користуються «експерти» ГО «Життя».

Цьому, напевно, є пояснення — наближається момент закінчення проекту на який було виділено не багато, не мало, а 325 000 американських доларів грантових грошей. А з 2010 до цього часу домінуюче положення в сфері боротьби з тютюном принесло  Центру громадянського представництва «Життя» 1,222 млн дол.

Друге – щодо «гібридних методів», про які згадується у вищезгданому матеріалі.

Проект закону № 2430-1 був ініційований мною на місяць раніше, ніж законопроект № 2820, співавтором якого є Скіпальський. А отже, він жодним чином не міг бути спрямований на блокування законопроекту № 2820, а має на меті забезпечити виконання Україною вимог Угоди про Асоціацію з ЄС в частині зближення законодавства про боротьбу із курінням.

Навпаки, поява альтернативного законопроекту тепер остаточно заплутала процедуру виконанням цієї Угоди. 

На мою думку, основною причиною того, що законопроект № 2820 не розглядається парламентом, є його непрофесійний зміст. Що таке, наприклад «комерційні комунікації в сфері послуг інформаційного суспільства», які пропонується заборонити?

Кому вигідна наявність нечітких, розмитих формулювань у законі, що регулюватиме тютюновий бізнес?

Навіщо наділяти чиновників, зокрема чиновників Міністерства охорони здоров’я, повноваженнями вирішувати які сигарети можна продавати, а які ні? Чим це може обернутися?

Як можна «забути», що Головне науково-експертне управління Апарату Верховної Ради, висловило 5 сторінок вкрай критичних зауважень до цього проекту. І не рекомендувало його прийняття як закон. Так само висловився і Регламентний комітет Верховної Ради.

Міністерство юстиції та Міністерство АПК також піддало критиці положення, які вміщені в цей законопроект.

Насамкінець, моя порада: не варто просто брати і перекладати вирваний із контексту шматок іноземного законодавства і намагатися видавати його за «комплексний і ефективний», законопроект. Цей шлях «найменшого спротиву» і такий «легкий хліб» в законотворчості не буде працювати.

* * *

Колонка є видом матеріалу, який відображає винятково точку зору автора. Вона не претендує на об’єктивність та всебічність висвітлення теми, про яку йдеться.

Точка зору редакції «Економічної правди» та «Української правди» може не збігатися з точкою зору автора. Редакція не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія.

Все про: табак, Верховная рада

Комментирование и размещение ссылок запрещено.

Комментарии закрыты.