wpthemepostegraund

Зачем нам Евровидение

Александр Данилюк, министр финансов

У середу на засіданні Кабміну йшла мова про перемогу Джамали на Євробаченні-2016.

Ми прийняли естафету від Швеції, і тому саме час поговорити про українське Євробачення-2017 вдумливо, як про бізнес-проект для країни.

Це означає, що ми повинні знайти відповіді на запитання: скільки коштує цей конкурс, де ми беремо на нього гроші, і як ці витрати повертаються. Отже.

Євробачення — недешевий захід. У 2005 році витрати України на проведення конкурсу в Києві сягнули 11 млн дол. Відтоді середній розмір витрат виріс у рази. Наприклад, для Швеції конкурс коштував близько 1 млрд грн — 43 млн дол.

Економісти не можуть дати одностайну відповідь на запитання, наскільки виправдані ці витрати. Команда «Вокс Україна» проаналізувала всі «за» і «проти».

На їх думку, Євробачення-2017 відвідає 30-40 тис гостей. Вочевидь, ці люди не компенсують усі витрати організаторів. Одначе у перспективі витрати повернуться.

За допомогою Євробачення ми просуваємо образ країни у світі — наші цінності, історію, бачення майбутнього.

Сумарна аудиторія конкурсу разом з телеглядачами може сягнути 180 млн осіб. Серед них будуть не лише туристи, а й майбутні інвестори та симпатики. Контакт з цією аудиторією ми «купуємо», витрачаючи гроші на конкурс. Це добра пропозиція.

Отже, я пропоную такі подальші дії.

Перше — протягом місяця ми проводимо відкритий національний конкурс для вибору міста, яке прийме у себе Євробачення. Нам потрібне місто, яке точно знає, як використає цю можливість для свого розвитку.

Ми очікуємо від міст не тільки доброї волі на проведення, але й пакета інфраструктурних проектів, на які ми будемо залучати кошти інвесторів та донорів.

Ми знаємо, що після першого етапу децентралізації бюджети міст стали переважно профіцитними. Тому ми будемо працювати з містом, яке розділить фінансові ризики не тільки зі своєю громадою, а й з державою.

Друге — ми створюємо проектний офіс при Кабміні, який буде займатися підготовкою конкурсу, його проведенням та управлінням проектами. Реальний виклик для нас — провести конкурс з мінімальними витратами бюджетних коштів. Тому робота проектного офісу буде абсолютно прозорою.

Третє — кожен наш крок буде під контролем громадськості і волонтерів. Країна, яка за кілька місяців одягнула свою армію, зможе за рік створити ефективну та ефектну систему для будь-якого проекту, навіть для найбільш масштабного.

Важливе завдання — комунікації навколо конкурсу. Ми повинні розповісти світові про себе і довести інвесторам, що Україна є сприятливим місцем для інвестицій. Це означає прискорення реформ і демонстрація нового рівня держуправління.

Ми вміємо робити великі інфраструктурні проекти, але майже завжди це було під тиском ззовні та з виснаженням ресурсів. У підсумку, все робилося в останній момент, а за отриманий результат іноді було соромно. Більше так не буде.

Через специфіку своєї роботи я повинен думати про бюджет. Я закликаю тверезо оцінити можливості і вигоди Євробачення і нагадую, що проект повинен бути фінансово обґрунтованим. 1 мільярд гривень — це величезна сума.

Зрештою, світ знає п’ять прикладів передавання права на проведення конкурсу. Наприклад, Франція у 1960 році передала його Британії.

Якщо ж ми вирішуємо проводити конкурс, то повинні чітко сформулювати для себе, чому ми це робимо, і яка користь від цього для держави.

* * *

Колонка є видом матеріалу, який відображає винятково точку зору автора. Вона не претендує на об’єктивність та всебічність висвітлення теми, про яку йдеться.

Точка зору редакції «Економічної правди» та «Української правди» може не збігатися з точкою зору автора. Редакція не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія.

Все про: Евровидение, Минфин

Комментирование и размещение ссылок запрещено.

Комментарии закрыты.