Опорні школи — це навчальні заклади, куди привозять на навчання дітей з навколишніх населених пунктів, де школи немає або є тільки початкова/основна. Ідею опорних шкіл уряд почав просувати в 2015 році як частину реформи середньої освіти. Передбачалося, що опорні школи будуть створені у кожній області. Міністерство освіти презентувало своє бачення цієї ідеї і почало її втілювати — в 2016 році обіцяють створити 100 опорних шкіл. Які перспективи впровадження цього механізму?
1. Опорна школа — цілком звичне явище для сільських регіонів України, як і загалом підвезення дітей, завдяки програмі «Шкільний автобус», яка діє з 2003 року. На початок 2015-2016 навчального року до школи підвозилося 234 тисячі дітей за цією програмою. Вже зараз є школи, до яких підвозять дітей з 10-20 навколишніх населених пунктів — не лише тому, що там немає де вчитися, але й просто за бажанням батьків, які прагнуть дати дітям кращі шанси у житті. Хоча Міністерство освіти і запропонувало деякі новації у своїй концепції опорної школи, наприклад можливість створювати філії з навколишніх малих шкіл та ідею єдиного навчального простору для вчителів опорної школи та її філій, все ж опорна школа — це дуже проста і знайома річ. Якщо у селі недостатньо учнів для нормальної роботи школи, підвозити дітей на навчання стало логічною і зрозумілою практикою в усіх країнах зі значною часткою сільського населення.
2. Вже в цьому році 100 опорних шкіл мають отримати додаткове фінансування — про це заявляло і Міносвіти, і Мінфін. Уряд виділив для них 200 млн грн у 2016 році (на ремонти і обладнання), а також запропонував районам закупити шкільні автобуси у співфінансуванні з державою 50/50. На це виділено ще 600 млн. Додатково Мінфін ініціював неурядовий проект підтримки опорних шкіл за гроші закордонних та українських донорів. Але ті опорні навчальні заклади, які отримають допомогу вже цього року — ще не вичерпний перелік опорних шкіл. Процес реорганізації освітньої мережі та процес переоснащення шкіл і покращення матеріально-технічної бази — це два окремі кроки у реформі, хоча вони й тісно пов»язані. Вирішувати проблему застарілого обладнання і протікаючих дахів у школах, безумовно, потрібно. Проте, так само безумовно зрозуміло, що за дуже грубими розрахунками, на мінімальний ремонт та заміну навчального обладнання потрібно удвічі більше інвестицій, ніж загалом витратили на середню освіту за цей навчальний рік. Тож необхідно визначатися із пріоритетами: куди у першу чергу спрямувати ті кошти на капітальні видатки, які вдасться знайти. Вочевидь, уряд визначився — підтримати учнів з сільської місцевості.
3. Попри загальновідому проблему із браком коштів на середню освіту виявляється, що держава витрачає на неї дуже значний шматок
